Хвороба Паркінсона — поширене хронічне неврологічне захворювання, яке уражає людей похилого віку. Причини розвитку хвороби досі нез’ясовані, однак відомо, що в її патогенезі ключову роль відіграють руйнування і загибель нейронів, що виробляють нейромедіатор дофамін. Вилікувати хворобу Паркінсона поки неможливо, однак антипаркінсонічні препарати здатні загальмувати її розвиток та зменшити прояви. Швидкість розвитку симптомів у кожного пацієнта індивідуальна, і неможливо передбачити, коли він втратить здатність до самообслуговування. Багато пацієнтів зберігають незалежність протягом багатьох років навіть за наявності виражених функціональних порушень
При організації догляду за пацієнтом з хворобою Паркінсона треба знати основні прояви захворювання, що будуть поступово виникати і прогресувати:
тремтіння кінцівок (тремор), яке посилюється при емоційному напруженні;ригідність м’язів — підвищення тонусу м’язів та стійкий опір деформівним зусиллям;гіпокінезія — вимушене зниження рухової активності людини, що характеризується обмеженням амплітуди, обсягу та темпу рухів;постуральна нестійкість — втрата здатності утримувати рівновагу в той чи іншій позі або при зміні пози. Хворому складно почати рух, а розпочавши, важко зупинитися. При кожному кроці він нахиляє корпус вперед, сутулиться, під час ходьби човгає ногами, робить короткі кроки. Через порушення рівноваги пацієнт може падати, а через те що не встигає прийняти захисну позу — травмуватися.
З розвитком хвороби Паркінсона пацієнту все складніше концентрувати увагу, він швидко втомлюється. Вночі йому важко перевертатися, що заважає нормальному сну та відповідно погіршує стан вдень. Виникають вегетативні розлади: запор, затримка або, навпаки, нетримання сечі. Можливі проблеми під час жування та ковтання.
Пацієнти можуть здаватися байдужими та апатичними, але часто це пов’язано з втратою виразності міміки. А зміни в м’язах язика призводять до того, що мова стає монотонною та нерозбірливою. Порушення рухових функцій часто проявляється в змінах почерку аж до повної неможливості прочитати написане.
Настрій пацієнта стає мінливим — байдужість та апатія можуть миттєво змінюватися роздратуванням та навіть агресією. Вірогідні розвиток депресії, суїцидальні спроби. Пізні стадії захворювання ускладнюються маренням, можливі галюцинації. Догляд за особами з хворобою Паркінсона потребує терпіння, уважності, співчуття. Треба розуміти, що рухові труднощі, зміни настрою хворого — це не примхи, а наслідки необоротних змін в головному мозку. Хворим доведеться пояснювати банальні речі: як тримати ложку, користуватися гребінцем, як підняти руку, зробити крок, ковтнути їжу. Все, що для здорової людини є простим та природним, від пацієнта з хворобою Паркінсона може вимагати титанічних зусиль. Тому важливо поводитися з ним делікатно, не принижувати, підтримувати в ньому гідність та самоповагу.
Основні принципи догляду:
встановіть позитивний емоційний контакт із хворим, підтримуйте його психологічно;контролюйте дотримання схеми медикаментозного лікування: пропуск прийому антипаркінсонічних препаратів може призводити до різкого погіршення стану пацієнта. Якщо він не може регулярно приймати ліки самостійно, візьміть на себе своєчасну видачу йому препаратів;заохочуйте хворого до «нормального життя»: фізичної активності, корисної праці, спілкування, самообслуговування, але подбайте і про повноцінний відпочинок, намагайтесь не допускати у пацієнта втоми та хвилювання;слідкуйте за харчуванням та гігієною хворого.
Рухова активність
Гімнастика на ранній стадії хвороби Паркінсона є основним методом лікування. Лікар ЛФК підкаже, які вправи і в якому обсязі потрібні конкретному пацієнту. Мотивуйте його на щоденне виконання гімнастики та помірну фізичну активність: прогулянки, а також посильну допомогу в побуті, щоб він відчував свою потрібність.
Соціальні контакти
Намагайтеся максимально зберегти соціальні контакти хворого: стимулюйте його спілкування зі знайомими, родичами, організовуйте зустрічі з друзями.
Розмовляйте з хворим: говоріть повільно та чітко, під час бесіди стійте обличчям до хворого, щоб він розумів, що ви розмовляєте саме з ним; бажано не говорити на кілька тем одночасно.
Проте не хвилюйте та не квапте пацієнта, оскільки це збільшує прояви тремору.
Безпека
Через рухові порушення та підвищений ризик падінь пацієнтів з хворобою Паркінсона їхнє помешкання треба зробити максимально безпечним: прибрати зайві меблі, килимки, будь-які предмети, які можуть травмувати хворого (гострі речі, крихкий посуд); закрити гострі кути м’якою тканиною.
Ванну та туалетну кімнати доцільно обладнати поручнями для полегшення вставання і присідання. Під час миття слід використовувати прогумовані килимки, стільці або табурети для ванни. Замінити звичайне мило, яке легко вислизає з рук, рідким.